середа, 9 травня 2018 р.

Truce of the Bear


З наметом і крісом щороку мисливців гурт іде
Крізь перевал Матіані – в долині здобич їх жде.
Із року в рік за ними крізь Матіані плівсь
Матун, сліпий старцюга, в бинтах від горла до брів.

Безокий, безносий, безгубий, беззубий, голос тремтить,
Він жебрає попідтинню і раз у раз шамкотить

На зустріч і на прощання ті самі слова жаскі:
Не йдіть на мир із Ведмедем, що ходить по-людськи!

неділя, 26 листопада 2017 р.

Журек


Зима близько і хочеться густих, гарячих, наваристих зуп. Тим більше, що я дуже люблю журек і давно хотіла навчитися його готувати.

субота, 28 січня 2017 р.

Ластівка





Ластівка – чорний кортик, вирваний з серця вітру,
Якір смутку, що раптом кинув примарний кліпер.
Собор її хапає в сіті склепінь високі.
Ніби смерть  - сірий камінь,
Вироком – нефів окіл.
Ластівка – блискавиця у церкві, що затихла,
Коле,  мов чорна спиця, власного страху тіло.

четвер, 2 червня 2016 р.

Теорія і практика каволюції

Чесно скажу - питання походження людини мене не дуже цікавить. Мавпа - то й мавпа, хоча власний рід я б усе-таки виводила від якої-небудь сови - спати люблю, лягаю пізно, а коли мене будять зранку, можу сказати хіба що "Угу!".
А от звідки береться кава - це вже цікаво. Тому анонсованому майстер-класові я зраділа, галопувала на нього з самісіньких Винник і насилу встигла.

Пригощала нас "Львівська пекарня", що на Друкарській, 9.


неділя, 29 травня 2016 р.

Спішімо любити
















Спішімо любити люди відходять так швидко
Лишають по собі взуття і німі телефони
Лиш неважливе плентається мов корова
найважливіше прудке аж трапляється раптом
потім тиша звична а отже цілковито нестерпна
як чистота що зродилась найлегше з розпачу
коли думаємо про когось лишившись без нього  

Не будь певний що маєш час бо певності певність не має
відбирає нашу вразливість як і кожне щастя
приходить одночасно як легковажність і пафос
ніби пристрасті дві а втім слабші за одну
так швидко відходять звідси мов дрозди мовкнуть у липні
як звук що бринів ледь не в такт  чи стриманий поклін
аби бачити по справжньому заплющують очі
хоч більший ризик народитися ніж померти
любимо як завжди замало і завжди запізно

Не пиши про це надто часто пиши раз і назавжди
і будеш ніби дельфін сильний та ніжний

Спішімо любити людей відходять так швидко
а й ті що не йдуть не завжди повертаються
і коли про любов говориш ніколи не знаєш

чи перша остання чи то остання перша

свящ. Ян Твардовський