Спішімо
любити люди відходять так швидко
Лишають по
собі взуття і німі телефони
Лиш
неважливе плентається мов корова
найважливіше
прудке аж трапляється раптом
потім тиша звична
а отже цілковито нестерпна
як чистота
що зродилась найлегше з розпачу
коли думаємо
про когось лишившись без нього
Не будь
певний що маєш час бо певності
певність не має
відбирає
нашу вразливість як і кожне щастя
приходить
одночасно як легковажність і пафос
ніби
пристрасті дві а втім слабші за одну
так швидко
відходять звідси мов дрозди мовкнуть у липні
як звук що бринів ледь не в такт чи стриманий поклін
аби бачити
по справжньому заплющують очі
хоч більший
ризик народитися ніж померти
любимо як
завжди замало і завжди запізно
Не пиши про
це надто часто пиши раз і назавжди
і будеш ніби
дельфін сильний та ніжний
Спішімо
любити людей відходять так швидко
а й ті що не
йдуть не завжди повертаються
і коли про
любов говориш ніколи не знаєш
чи перша
остання чи то остання перша
свящ. Ян Твардовський
Немає коментарів:
Дописати коментар