Долина Етенрай

Попід мурами тюрми

Так прощалась жінка з милим:

«Майкле, в ланцюги беруть тебе –

Ти украв п'ять колосків,

Щоб до ранку син дожив,

Глянь, на рейді  твій тюремний корабель.»

Гай, гай, долина Етенрай,

Ми дивились, як пташки дрібні -  згадай! -

Мов любов наша, летять, та нема вже вороття,

Спорожніла враз долина Етенрай.

З-за холодних стін тюрми

Відказав своїй він милій:

«Тільки воля, Мері, над життя –

На корону й голод  зняв

Свою руку я – і впав,

Ти ж, кохана, гідно виховай дитя.

Гай, гай, долина Етенрай,

Ми дивились, як пташки дрібні -  згадай! -

Мов любов наша, летять, та нема вже вороття,

Спорожніла враз долина Етенрай.

З піднебесної пітьми

Зорі падали слізьми, як

Корабель  тюремний плив за небокрай.

Ти чекай і в Бога сил

Для коханого проси,

Спорожніла враз долина Етенрай.

Гай, гай, долина Етенрай,

Ми дивились, як пташки дрібні -  згадай! -

Мов любов наша, летять, та нема вже вороття,

Спорожніла враз долина Етенрай.