Бібліотека пігментів у Гарварді

Шматочок рідкісного мінералу ляпіс-лазурі з кар’єрів Афганістану, секрет океанічного молюска Bolinus brandaris, висушені тільця невеличких комах Coccus ilicis і кулька індійського жовтого, виготовлена з сечі корів, які харчувалися виключно листям манго – це лише невелика частка з величезної кількості химерних скарбів, які зберігаються у довжелезних рядах шаф у Штраусівському центрі консервації та технічних досліджень Музею мистецтв Гарвардського університету. Ця дивовижна колекція матеріалів, деякі з яких датуються більш ніж сотнею років і зібрані з усього світу, демонструє види сировини, з якої традиційно виготовлялися пігменти, барвники та зв’язувальні речовини до того, як стали доступними синтетичні пігменти.

Знаменита Бібліотека пігментів Форбса була зібрана Едвардом В. Форбсом, колишнім директором Художнього музею Фоґґа, приблизно між 1910 та 1944 р. Цікавість Форбса до пігментів та їхнього збереження спалахнула разом із придбанням картини XIV століття «Мадонна з немовлям і святими», яку він купив у 1899 році під час подорожі до Італії. Форбс помітив, що картина, як і всі ранні зразки італійського живопису в його колекції, швидко блякла. Це й спонукало його почати завзято досліджувати тогочасний процес створення картин. Це завзяття також привело Форбса до збирання матеріалів, пов’язаних зі створенням та реставрацією творів мистецтва.

До кінця 20-х рр ХХ століття Форбс зібрав величезну колекцію пігментів, які привіз із подорожей Європою та Далеким Сходом. В Індії він віднайшов «індійський жовтий», який використовувався століттями, однак перестав вироблятися, оскільки процес його виготовлення був шкідливим для корів. З Афганістану він привіз ляпіс-лазур – напівкоштовний камінь, який у Середні віки коштував у шість разів дорожче за золото. Він також привіз шматочки фарб,знайдених на розкопках Помпей.

Коли Форбс у 1928 році заснував Центр консервації та технічних досліджень , у його колекції була вже більш ніж тисяча пігментів. Зараз вона налічує більш ніж дві з половиною тисячі зразків і є широко відомою в середовищі діячів мистецтва. Вона не лише демонструє широку палітру відтінків і дозволяє отримати уявлення про історію пігментів, а й допомагає експертам у дослідженні, реставрації та датуванні творів живопису.

До оновлення і розширення музею основна маса матеріалів зберігалася поза доступом публіки. Зараз колекція демонструється у Музеї мистецтв Гарвардського університету в рядах скляних шаф, вміст яких зберігається в оригінальних контейнерах з тонкого скла.

Барвник насиченого синього кольору отримують подрібненням ляпіс-лазурі – напівдорогоцінного каменю з кар’єрів Афганістану.

Ще один цінний пігмент, відомий як пурпур з Тіру, виготовляли з особливого секрету хижих морських молюсків Bolinus brandaris (раніше – Murex brandaris). Через високу ціну він став символом статусу. Візантійські імператори забороняли тим, хто не належав до імператорського двору, використовувати фіолетову фарбу для одягу, називаючи її царським пурпуром.

Суспензія дрібних металевих часточок у зв’язувальній речовині надавала блиску поверхні картини.

Художники часто ризикували, використовуючи під час написання картин отруйні пігменти (наприклад, смарагдовий зелений), щоб отримати потрібний колір.

Червоногарячий реальгар отримували з мінералів, основою яких є сульфід Арсену (миш’яку).

В колекції є зразки кермесу, популярного у Старому Світі пігменту. Його отримували подрібненням невеликих пухирців, які виробляють червці Coccus ilicis, що живуть на кермесовому дубі. Від слова «кермес» походить англійське слово «crimson» - «багряний».

Оригінал статті:

http://www.amusingplanet.com/2016/02/the-pigment-library-at-harvard.html

Всі зображення взяті зі статті за вищевказаним посиланням.