Мала сьогодні дуже цікавий досвід - побула моделлю на курсах
шугарингу у Студії цукрової депіляції Ірини Петрової.
З моєю категоричною нелюбов’ю до будь-якої рослинності на
тілі вибір методу її видалення був актуальний, як ніщо інше. Для мене цукор виявився
найкращим варіантом – не обпікає, як віск, не лякає стрррашною хімією, як крем,
видаляє волосся на важкодоступних ділянках, чого не доб’єшся з допомогою бритви. Ось
тільки з руками б ще щось придумати – там стільки родимок, що чіпати їх я просто
боюся.
До рук Іри я вже звикла (хоч ходити регулярно неорганізована
Галя не може, власне через це я, наприклад, не ношу контактні лінзи :)), а
зараз зі мною працювала учениця Наталя.
Ось її рука зі шматочком пасти. Мене завжди тягне її спробувати - адже по суті це та сама карамель з лимонною кислотою :)
Наталя молодець, огріхи, якщо й були, то
незначні, а хвилювалася Наталя за моє самопочуття, напевно, більше, ніж я сама.
Принаймні запитання "ви живі?" я від неї чула разів п'ять :)
Ось у таких упаковках продається паста. Ця професійна, але для самостійного використання в цієї фірми, здається, також є, можна купити. Ось тільки ті частини тіла, якими час від часу займається Іра, я собі ні за які скарби сама не продепілюю :)
І ще всякі засоби "до" і "після":
Немає коментарів:
Дописати коментар